Початок війни
28 липня 1914 року Австро-Угорщина оголосила війну Сербії, що стало початком Першої світової війни. Уже в серпні воєнні дії перекинулися і на Галичину. Львів, Дрогобич, Станиславів (тепер Івано-Франківськ) перебували під владою Австро-Угорської імперії, тоді як Київ, Волинь і вся Наддніпрянщина — у складі Російської імперії.
Жителі цих міст і земель не мали власної держави вже понад п’ять століть: останні князівські династії припинили існування у XIV столітті.
Дрогобич і Львів у складі Австро-Угорщини
Дрогобич у 1914 році був важливим промисловим центром завдяки нафтовим родовищам, які забезпечували паливо для війська. Місцевих чоловіків мобілізували до австро-угорської армії.
У вересні 1914 року війська Російської імперії під командуванням генерала Миколи Іванова розпочали Галицьку битву. 3 вересня (за новим стилем — 16 вересня) росіяни увійшли до Львова, а 15 вересня захопили Дрогобич. Окупація тривала до травня 1915 року, коли під час Горлицького прориву армія Австро-Угорщини й Німеччини під проводом генерала Августа фон Макензена відбила регіон.
Київ і Подніпров’я у складі Російської імперії
Кияни, волиняни та жителі Подніпров’я служили у війську Російської імперії. Загалом у царській армії воювало близько 3,5 мільйона чоловіків, призваних із цих територій. Вони брали участь у боях на Східному фронті, серед них — битви під Львовом, Перемишлем та у Карпатах.
Таким чином, у 1914–1915 роках відбувалося протистояння, коли кияни у царських мундирах билися проти львів’ян і дрогобичан в австрійській уніформі.
Січові стрільці — спроба діяти за ідею
У серпні 1914 року у Львові за ініціативи Кирила Трильовського, Костя Левицького та Дмитра Вітовського було створено добровольчий Легіон Українських Січових Стрільців. Він увійшов до складу австро-угорської армії як окремий підрозділ.
УСС відзначилися в боях у Карпатах. Найвідомішим епізодом стала оборона гори Маківка (29 квітня – 4 травня 1915 року), де вони під командуванням Осипа Букшованого зупинили наступ армії Російської імперії.
Хоча чисельно цей легіон був невеликий (до 10 тисяч чоловік за весь час існування), його значення було символічним: це був перший випадок, коли львів’яни, дрогобичани та інші галичани воювали, керуючись власною національною ідеєю, а не лише наказами чужого монарха.
Перша світова війна стала трагедією для мешканців цих міст і земель. Львів’яни й дрогобичани опинилися в австрійському війську, кияни й волиняни — у царському. Вони могли зустрітися один проти одного на фронті, проливаючи кров за інтереси чужих імперій.
Джерела:
- Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX–XX ст. — Київ, 1996.
- Magocsi P. R. A History of Ukraine. — Toronto: University of Toronto Press, 2010.
- Сергійчук В. Українські Січові Стрільці. — Київ, 1991.
- Himka J.-P. Galicia and Bukovina in the First World War. — Austrian History Yearbook, 1990.
- Subtelny O. Ukraine: A History. — Toronto: University of Toronto Press, 2009.
